Проаналізовано зміни частотності імен, використовуваних у католицькій парафії поселення Свир, розташованого на багатомовному польсько-білорусько-литовському порубіжжі, на тлі соціальних та культурних змін, що мали місце в регіоні у другій половині XX ст. Геополітичні зміни, що торкнулися населення Свирі після другої світової війни, спричинили те, що для зазначеної спільноти культурний контекст пов'язувався вже не з польською культурою, а з радянською. Церква з польським мовним обличчям перетворилася на храм, де домінують білоруська мова і білоруська національна ідентифікація.

Рассмотрен креативный потенциал антропонимов в политическом дискурсе. Определены факторы устойчивости (создания по законам узуса) и изменчивость (трансформации под влиянием конкретной ситуации). Проанализированы способы создания неолексем (аффиксальные и неаффиксальные), продуктивные словообразовательные типы.

Проаналізовано сучасний стан української ономастичної термінології. Висвітлено проблеми стандартизації, нормалізації та гармонізації ономастичних термінів. Визначено основні тенденції термінотворчості в ономастичній царині. Запропоновано засоби поєднання двох провідних тенденцій.

На матеріалі випадків ситуативного (на рівні мовлення) переходу власних назв до апелятивів розглянуто експліцитні засоби, що сигналізують про деонімізацію: плюралізацію вихідної пропріальної назви, написання з малої літери, використання диференціальних означень (які відрізняють семантично трансформоване слово від власної назви - прототипа) та означень-ідентифікаторів (які вводять семантично трансформоване слово до класу подібних явищ), використання лапок, злиття слів, контамінації назв та сполучення цих засобів. Актуальність дослідження пов'язана з активністю процесів семантичних змін власних назв в сучасних українських публіцистичних текстах. Встановлено, які зовнішні прояви супроводжують семантичну трансформацію онімів; виявлено частотність цих експліцитних рис та домінування деяких із них; досліджено, які формальні ознаки можуть одночасно використовуватися при ситуативній апелятивізації певної пропріальної назви.

Исследована специфика и способы образования фамилий болгарских поселенцев Юга Украины, которые употребляются и в других балканских языках и поэтому принадлежат к балканизмам. К антропонимическим балканизмам следует отнести прежде всего фамилии, содержащие турецкие корни, они образованы: а) от названий по роду занятий (Арабаджи, Гайдаржи, Дерменжи, Терзи), б) от аппелятивов, обозначающих качество, особенности внешности или характера (Узун, Кичук, Кыса, Кара, Топал), в) от этнонимов (Арнаут, Греков). К балканизмам принадлежат также и фамилии, содержащие корень "железо" (Демиров, Желязков, Жеков), и образованные от календарных имен Георги, Димитр, Тодор.

Проаналізовано історію розвитку і становлення літературної ономастики, розглянуто основні здобутки у цій галузі з часів античності, охарактеризовано ономастичну лексику як одну з універсальних категорій художнього тексту з особливою семантикою та функціями, окреслено основні підходи до визначення смислового змісту власних імен; наголошено на відмінностях поетонімів і мовних власних імен.

За багатовікову історію півострів Крим мав назви Кіммерія, Таврида, Херсонес (друс. Корсунь) і сучасну Крим, етимологія яких набуває більшої переконливості у зв'язку з культурно-історичною інтерпретацією топонімів.

Мета статті - розглянути сучасні прізвиська жителів Львівської області з урахуванням їх лексико-семантичної бази, емоційно-експресивного забарвлення, асоціативних зв'язків, структури та номінативної природи. Розглянуто прізвиська та їх функціонування в антропонімійній мікросистемі на матеріалі неофіційної антропонімії Львівщини. Зроблено спробу їх мотиваційної характеристики. Визначено найпродуктивніші форманти, які беруть участь у творенні прізвиськ.

Досліджено найбільш популярні запити в українському секторі Інтернету протягом 2013 року. Українці найбільше цікавилися розважальною продукцією українського телебачення та Голівуду. Серед найбільш популярних діячів шоу-бізнесу превалюють ті персони, які є найбільш активними в медіа-просторі України. Таким чином, український ономастичний ландшафт реагує на нові тренди року разом зі світовим товариством, але українці все частіше звертаються до подій вдома, їх цікавлять власні зірки, серіали, шоу.

Розглянуто особливості давньоримських новозавітних найменувань, до структури яких входять назви адміністративних посад, професій. Ці соціальні маркери, репрезентуючи місце біблієперсоніма в ієрархії тогочасного суспільства, дозволяють не тільки зусібіч означити носія імені, а й відчитати важливі фрагменти біблійної історії, яка у транскодованому варіанті потрапила в український мовнокультурний вимір.

В останній час актуалізувалася проблематика, що пов'язана з вивченням власних назв унікальних предметів - хрематонімів. В українській ономастичній науці досі не існує загальноприйнятого уявлення про межі хрематонімії.

Выявлены основные лексико-семантические особенности русских островных говоров Одесской области, которые длительное время (более 200 лет) функционируют в отрыве от основного русскоязычного и материнского, южнорусского, массива. Украинское окружение способствует, с одной стороны, сохранению в островных говорах многих диалектных слов, утраченных в говорах метрополии, с другой - проникновению значительного пласта лексических заимствований, что порождает лексико-семантическое своеобразие русских переселенческих говоров Юга Украины.

Охарактеризовано універсальні ознаки морально-етичного концепту СОРОМ, виявлених на матеріалі етико-філософських текстів. Показано, що в ході модернізації суспільства відбувається трансформація концептуального наповнення сорому, зумовлена зміною соціально-економічних зв'язків і мислення людини. Встановлено зв'язок СОРОМУ з концептами СТРАХ, СУМ, ГНІВ, ЧЕСТЬ, ЖАЛІСТЬ, СОВІСТЬ.

У зв'язку з актуальністю ономасіологічних досліджень статтю присвячено характеристиці процесу номінації в тематичній групі слів, що позначають назви водних об'єктів в українській, російській і польській мовах. Вибір контрастних по відношенню до однорідних реалій мотиваційних ознак, що залежать від властивостей реалій навколишнього світу, впливає на мовну техніку, зумовлює формування загальних ономасіологічних моделей, узуалізацію номінаційних принципів у розглядуваній мікрогрупі.

Досліджено діалектну диференціацію болгарського континууму метрополії. Проблема диференціації континууму метрополії, принципів його членування залишаються важливими для пізнання особливостей структури та ліній розвитку нових болгарських говірок. Складання цілісного інвентарю диференційних маркерів різних мовних рівнів є дуже важливим при визначенні генетичної близькості нових болгарських говірок України у їх подальшому дослідженні.

Проаналізовано репрезентативну маркованість та модальнісне редагування рекламного тексту як фактор оптимізації його комунікативної сугестогенності й визначено домінантну репрезентативну систему представників української лінгвоментальності.

Розглянуто міждисциплінарні особливості феномену "протиріччя" (а саме: у філософії, соціології, психології, когнітивістиці). З точки зору останньої пропонується логіко-семантичнa таксономізація типів, видів і класів протиріччя. Увагу приділено контрадикторності як лінгвокогнітивному явищу, яке рефлектується в мові у вигляді складносурядного речення протиставності / адверсативності (паратаксис) та складнопідрядного речення допустовості / концесивності (гіпотаксис).

Исследована роль шахматных терминов в создании образа героя в романе В. В. Набокова "Защита Лужина". Внимание уделено трансформации узуальных сем и актуализации дополнительных в шахматной лексике в тексте художественного произведения. Показано, каким образом в романе В. В. Набокова термины "защита", "ход", "комбинация" и др., кроме семы "шахматная игра", приобретают семы "жизнь", "судьба". Специфическое метафорическое значение внутренней формы художественного слова становится понятно только в связи с целым всего текста произведения.

Досліджено вплив української мови на болгарські говірки півдня України. Зазначено, що українізми, які останнім часом надходять до систем досліджуваних болгарських говірок, складають дві групи: а) лексика офіційно-ділового стилю, яка витісняє використовувані раніше аналогічні одиниці російськомовного походження; б) прецедентні висловлювання та експресивно забарвлена лексика, що подекуди використовується і як засіб мовної гри. Стверджено, що на сьогодні не спостерігається системної українсько-болгарської інтерференції, натомість зафіксовані численні запозичення, джерелом яких є телебачення і школа.

Мета статті - виділення найбільш складного аспекту викладання морфології польської мови в україномовній та російськомовній студентській аудиторії, а саме вивчення чоловічо-особової категорії та розгляд можливих шляхів подолання труднощів, пов'язаних зі своєрідністю реалізації граматичної категорії роду у польській мові. В процесі розв'язання поставленої проблеми вирішальним є формування уявлення про граматичну систему польської мови, а також вироблення стійкої навички правильної реалізації в усному та писемному мовленні чоловічо-особових та нечоловічо-особових форм.